Магура  Самоорганизация | Исследования | Труды | Сосен перезвон | Стожары | Троянская война 
  на первую страницу НОВОСТИ | ССЫЛКИ   
Ю. Жаткович. Замітки етнографічні з Угорської Руси. Весїлє
от 17.01.06
  
Живая Вода



Думки і гадки кождого народа найлїпше можна пізнати при його родинних обходах, в котрих так відбиваєсь дух, звичаї і погляди його.
При женитьбі Русин проте думає, щоби ся побирали рівні молодята. Се видасть ся може декому сьмішним, однакож оно так буває. Хто має сина, не дозволяє йому брати убогшу дївку від себе, дївцї знов виходити за убогшого; такий же газда, що бировив (був війтом) або кураторив (був старшим братом), глядить на те, щоби син чи дївка ввійшли в подібну родину. По ряду лиш дївчину часто звикли утокмити сперед свадьбою, но у Марамориши є такий звичай, що кілька частий дає отець дївцї, тілько має дати і синови. Молодята часто із любви побирають ся, хоч старшина сьому лиш тогди не противна, коли за часть погодить ся. Коли в одній родинї є більше хлопцїв, а лиш одна дївка, тодї отець їх так обладує, щоби хлопцї поприставали, а дївцї зятя приняв. Коли дїти мішані, тогди отець дївки змагаєсь на бік пооддавати, а хлопцям невістки приняти, хотяй се часто не удасть ся і в одній хижі жиють і невістки і зятї. Кождий отець змагаєсь, щоби земля хлопцям обстала, а дївкам щоби виплатив часть грішми і худобою. Коли в кого є більше дївок, тодї не позирає він на те, щоби старша віддалась скорше, але дає ту, котру сватають.
Лиш у Марамороши не так буває, бо там доки старша дївка не віддасть ся, молодшій, хочби мала й 20 лїт - не свобідно там йти, де сходять ся легінї, щоби котрому не сподобала ся. Тому по других місцевостях дївки віддають ся дуже скоро так, що 20-лїтну дївку вже за стару держать, а в Марамороши дївки рідко віддають ся до 20 лїт. Вірують деякі в те, що ті не можуть бути щасливі, що побирають ся споріднені. Виїмку ту становить сестра помершої жони, з котрою може шурин побиратись. Легінї знов чекають, щоби відбути бранку - як котрий відобраний, доки не вийде з війська - і той час женять ся. Однакож Мараморош і ту належить до виїмки; бо там можна подибати багато старих легінїв. Саму свадьбу Русини майже всюди однаково відправляють, лиш в дрібницях можна подибати ріжницї в ріжних місцевостях.
Коли отець і мати допозирали, котру дївку мав би їх син брати, тогди висилають старшу свою родачку до її родичів, щоби позвідала, чи віддадуть дївку за їх сина. Коли родичка принесе прихильну відповідь, вибирає легінь найблизший порзний (скоромний) день і удаєсь з двома або трьома сватами до дївки, де староста скаже вперед слово, а відтак звідує дївку явно, чи хоче йти за його легіня; коли дївка годить ся, подає легіньови білий, вишиваний ручник. То сватанки, спросини або токма. На сватанках дївка пряче ся звичайно в коморі і лиш на велику просьбу старости підходить до столу. Молодятам не яло ся до вїнчаня в єдно говорити або сходитись. Сватанки кінчать ся тим, що домашний газда змагаєсь по силї погостити легіня і його сватів, особливож паленкою.
По сьому на другий і третий порзний день родичі і кревні дївчини ідуть до легіня на обзори. Як молодята живуть в однім селї, то обзори бувають лиш причиною до гостини, як в двох селах, тодї обзори мають глубшу причину, бо там переконують ся, яке то богатство, що його - широкої гортанки і великої бесїди - староста на сватанках захвалював. Щоби хвальба старости хочь через час мала віру, він робить нераз так, що наведе чужої худоби до стайнї легіня, попривязує і так показує гостям. Коли обзори, а особливо гостина на обзорах полюбила ся старшинї дївки, то на другий день їдуть молодята із старостами, із двома, трома родичами або родичками до попа, піп звідує чого прийшли, складає їх руки праві і благословить, а молодята дають одно другому кистемен (ширинку). Місцями бувають мінянки із перстенями, котрі піп благословить і заставляє молодят, щоби поцїлувались. При мінянках правлять також контракти на те, що котре відскочить, мусить заплатити другій сторонї, або на церков 5-10 зл. Коли сякого контракта немає, а одно із молодят відскочить, тодї піп із урядниками вислухає сторони і виповість суд, на котрий кожде мусить пристати.
Від мінянок до вінчанок ходять мололята до попа або дяка на науку. У недїлю сперед вінчанок звикли молодята сповідатись і причащатись, та буває і так, що сперед самих вінчанок на службі те чинять. Остатнього держать ся там, де піп забороняє сперед вінчанок напивати ся. Коли молодиця мала яку злу хворобу, то по сповіди каже попови - било ми - і гадае, що більше не прийде на ню та хвороба.
По мінянках вибере собі молодиця із межи своїх товаришок дві дружки, а молодий із своїх товаришів дружбу. Свашку вибирає собі молодиця із межи старших родичок. Дружба має із молодим ходити гостий кликати. Двома або трьома днями сперед свадьби варять і пекуть в обох хижах. Дньом сперед вінчанок пекуть - верчені колачі - із житньої муки. У молодого пекуть - верченики - ті, котрі на вінчанки несуть їх на бігарях (палицях) на плечах (свати). У молодої пекуть лиш сїм малих верчеників: оден молодиця несе під плечем на вінчанки, по два, повязані пантликами (стяжками), несуть дружки, а по одному під вінчанками держать дружби і дружки з запаленими сьвічками за плечами молодят.
У вечері сперед вінчанок бувають гуски. На гуски лиш жони кличуть, а дївки і легінї самі, непрошені, радо ідуть, щоби ся до волї наіграти (натанцювати, нагуляти).
Коли хотять починати іграти, жони стають у кружок серед хижі і сьпівають:
Починає ся гостина
Ут Тиси до Бискида.
Ко її починае,
Най му Бог помагає
І ти Божа Мати
Віночки починати;
І ти божий Крижу
Не обійди нашу хижу.
На свадьбі не сьпівають, а латкають. Латканя у тім розходить ся від простого сьпіваня, що латкань сьпівають тихим і смутним тоном. Тому коли висше наведені слова засьпівають, кажуть люди, що свашки залаткують; тодї молодїж починає іграти (гуляти) і іграє аж до білого дня.
Другого дня рано вийдуть свашки на двір і там сьпівають:
Тихо бояри ідїти,
Обисти явора уломили;
Як го не уломити,
Нї с чого вінки вити.
Тепер ідуть у який близький городець, назбирають зелений барвінок, а коли до хижі вертають, так сьпівають:
Дякуємо, городоньку,
За твою уродоньку;
Што-сь нам уродив зїлє,
Всїм людям на весїле.
По сьому покладуть барвінок на верченики, що стоять на столї, покроплять сьвяченою водою і сьпівають:
Приступи, мамко, ближе,
Як ся віночок жиже;
Ісклади, мамко склатку,
Май на ня добру гатку.
Тепер вють вінки і сьпівають:
Ід горі, сонїчко, ід горі,
Вий ся, віночку, скорі...і т.д.
Вють три вінки: оден молодицї, а два дружкам. Коли вінки готові, скинуть їх з одним верчеником на ширинку. Одна свашка, котра на гуни і на заголовцї іграє, іздїе ширинку на руку; другі стоять около неї; одно держить у руцї склянку із паленкою, друге із водою. Доки свашки іграють, мужчини просять від них паленку; та они все їм лиш воду подають. Коли доіграли танок, свашки випють паленку, покладуть вінки на голови молодицї і дружкам і сїдають за стіл гостити ся.
По гостинї ставить староста молоду із дружками сперед стола, старшину молодої за стіл, сам стає проти і починає - вінки приказовати - себто говорити про супружество Якова, молодого Товії і иньших старозавітних, а по части і новозавітних біблїйних людий. Коли договорить свое, дає цїлувати молодицї вінок. За тим цїлує молодиця батьків, сестри, братів, родину і приймає благословеньство батьків на колїнах. По сьому робить староста палицию хрест на дверях і за ширинку виводить з хижі молодицю, і та межи дружками іде до церкви; за нею йдуть свати, свашки і цигани з музикою.
У молодого не вють вінків, намість того правлять курогов. Беруть довгу, красно вирізану палицю, привязують на ню одну червену, а другу чорну ширинку, а на кінци примоцовують між косицями дзвіночок. Коли ідуть вінчати ся, дружба несе курогов, а під ньою іде молодий. Коли свадьба молодого хоче до церкви йти, посилає наперед старшого чоловіка до молодицї, щоби дав знати, що час іти вінчатись. Молодий має очікувати молодицю коло церкви. Коли молодицю із двора виводять, сьпівають:
З Богом, Маріко, з Богом,
З божими ангелами,
З твоїми сусїдками.
Проси, мамко, Бога,
Оби щаслива дорога.
Мамка тілько молить,
Най ї Бог благословить.
Як ідуть улицию, сьпівають:
Горі селом ідеме,
Красу з собов ведеме.
Красу покрашену,
Барвінком позолочену.
Польом, Маріко, польом,
Василь за тобов коньом.
Куда Маріка іде,
Шовкова трава росте.
Куди Василько їде
Ще лїпше...
Як приходять близко церкви, так латкають:
Не є попонька дома,
Пушов до Ільвова
Ключики куповати,
Церковцю удмикати,
Двоє дїтят повінчати.
Двоє дїтяток, двоє,
Як єдно, так обоє.
На церкві голуб гуче,
До церкви попа кличе.
Коли прийдуть до церкви молодята із дружками, дружбою, свашкою, старостою, входять до церкви, а друга челядь іде із гудаками (музикантами) до коршми або на фару (попівство) і там іграє. При вінчанках змагаєсь молодиця приступити ногу молодого, а по вінчанках перед ним вийти з церкви, щоби потому мати верх у хижі. У церкві кладе свашка молодятам під ноги білий рушник або горсть прядива. Покривати звик сам сьвященник молодицю, зараз по вінчаню, білим покривалом, яке свашка має принести з собою. Як вийдуть із церкви, завязують покривалом голову молодицї, а верх покривала надївають вінок. Міщани вкладають молодицї на голову мужеський клебань (капелюх) і она так іде до дому. При поворотї до дому ведуть ся молодята за ширинку а дружба держить курогов вже над обоїми. Ідучи до церкви і з церква не лиш латкають, але і вискакують, гойкають, а місцями й стріляють.
Як вийдуть із церкви і зберуть ся на улици, починають латкати:
Дякуєме попонькови,
Тай вишньому Богонькови,
Што нас не забавив
І скоро нас утправив.
Коли приходять до хижі молодої, так сьпівають:
Уйди, мамко, на двір,
Пусти зятя у свій дім,
Вісти ся коло двора,
Як хмільник коло кола.
На се мати молодої возьме на ся гуню на руби, клебань із гичкою на голову, склянку із паленкою у руки, вийде на двір і сьпіває:
Што ми там за зять іде,
Што там за дари несе?
Ци чоботи черлені,
Ци колачі верчені?
Свашки відповідають:
Не колачі варені,
Лиш чоботи черлені.
По сьому держать два свати посеред двора у гору верченик, а староста за ширинку проводить молодята попід верченик; за ними йде вся свадьба. Тим часом мече тато молодої на молодята тенгерицю, барвінок і хміль і сьпіває:
Так бисьте богаті,
Як вам гунї косматі.
Позирай, Маріко, крізь колач,
Який твій Василько богач.
По сїм мати молодої пє до молодого паленку; за нею пє молодий до молодої; за молодою пють дружки, дружба, свашка, староста, а відтак иньша челядь - і сьпіває:
Наказала мати
Півниць не упивати;
У півницю - диво -
Сїм ся жін іздоїло.
Тепер ідуть до хижі жони із мужчинама і по звичаю сїдають до столу, а молодята із дружбою і дружками лїзуть через стіл на свої місця. Молодятам не дають нїчого їсти, лиш варені яйця і солодке молоко. Молода має яйця облупити, порізати і посолити. На сїй гостинї мають бути по звичаю отсї страви (крім хлїба і паленки): крумплї із шкварками, капуста із мясом, дзяма, пасуля колочена. Як погостять ся, танцюють мало, а потім ідуть до молодого. Із першу ідуть із молодими дружки, дружба, староста і 3-4 жони; друга челядь іще на якийсь час там обстає.
До молодого ідуть в такім самім порядку як до моолодої і так само сьпівають; лиш як входять в двір сьпівають:
Утвори, мамко, лїску,
Веде ти син невістку.
Тепер чинять всьо то, що у молодої. Невдовзї приходить старшина і свадьба молодої, як зайдуть на двір молодого, латкають:
Зийди, місяцю, зийди,
Уйди, Маріко, вон уйди
З нової комороньки,
З чужої сторононьки.
Із сїний відповідають:
На столї фляша ваша,
Маріка уже не ваша,
На дворі: Беріть собі фляшу вашу,
Вернїть нам Маріку нашу.
У сїнях: Бо ваша Маріка
За семеріма дверьома,
За восьмирима ключима.
На дворі: Суть у нас чаканята,
Порубають двері ваші.
У сїнях: Не є Маріка дома,
Маріка пішла на воду
Ід зеленому броду.
На дворі: Наша Маріка новітниця,
Не знає, де керниця;
Треба її указати,
Де має воду брати.
По сьому входять гостї до хижі, сїдають за стіл і гостять ся. По гостинї іграють (танцюють), а старшина молодої відходить домів.
Другого дня рано ідуть дружки, дружба, староста, свашка до молодого, а з молодятами в єдно ідуть до потоку або колодязу мити ся. Коли виходять із двора латкають:
Ідь, Маріко, на воду
Ід зеленому броду.
Як прийдуть до води, сьпівають:
Черчи, Маріко, воду
Межи челядь молоду.
Староста веде за ширинку молодята до води. Тут благословить воду, молодята умивають ся і одно другому втирає ся в сорочку. Свашки тимчасом сьпівають:
Мили ся дїти, мили,
Чей би білі били;
У подушки ся утирали,
Оби ся честовали.
Як вертають від води, сьпівають:
Бабцї у потоцї, бабцї,
Будуть у нашої Маріки хлопцї.
Найдуть ся там і вербівки -
Будуть у неї дївки.
Як вернуть ся до хижі, молода обдаровує родину молодого: свекрі і другим родичкам молодого дарує по ширинцї, свекрови і родичам молодого по сорочцї, а далеким родичам лиш по одному рукавови від сорочки. Молодий лише своїй свекрі дарує чоботи, як вийдуть з церкви.
По сьому бере староста у руки прикрашений ширинкою таріль і просить гостий, щоби молодятам дещо дарували. Перший - батько молодого - дарує оден золотий; за ним дарує мати молодого, а потім друга челядь. Даровані гроші передає староста враз з ширинкою молодій, а та сї гроші за нїзащо не змарнувала би; за них купує на змаганя теля або порося. По сьому гостять ся і грають до ночи.
Третого або пятого дня кінчить ся весїлє, коли у молодої є гостина, або ошінки. На сю гостину ідуть лиш молодята, старшина молодого, дружки, дружба, староста і свашка. Доки ошінки не відбудуть ся, молодій не свобідно іти до своєї старшини.
Говорили сьмо вже, що весїлє однаково всюдй обходять, а лиш в подробицях буває розлука (ріжниця). У Марамороши мінянки бувають вечером перед весїлєм і, то так: як молодий із старостою прийдуть до молодої, де вже тоті іграють, сїдають за стіл і староста каже: Дай, Боже, добрий вечір. Як ся маєте, пане газдо, і ви, панї газдине. На се отець молодої звідуєсь: Кажіть, што сте прийшли, ачей сте заблудили, я вам укажу путь. Староста на се каже: О нїт, ми не заблудили, бо ми слїдиме едну зьвірку і слїда онь до сеї хижі привела нас, за ото і просиме вас, обисте її нам честно удали, бо кидь нїт, так сами будете її глядати. Ану дружбо, поглядай лиш нашу зьвірку. На се дружба іде за молодою, що ховає ся межи дївками, приводить її до столу і садовить побіч молодого. - Треба знати, що у Марамороши молода мусить ходити цїлу свадьбу у великій, білій гуни, хочби і як було горячо. - По сьому кладуть на непочатий хлїб перстенї, а староста словам: Господи Ісусе Христе Боже ваш, благослови обрученіє сіє - кропить їх сьвяченою водою, надїває на пальцї вперед молодому, по тому молодій і каже: Обручаєт ся раб божий Василь (раба божа Марія) рабі божой Марії (рабу божому Василю) во імя Отца і Сина і сьвятого Духа, амінь.
На многих місцях, особливож у Марамороши, переносять із молодою і її часть до молодого. Часть та складаєсь звичайно із скринї наладованої убранєм, веріт і заголовків (подушок). Часто буває, що визичають у сусїдів заголовки і убраня, щоб при переносинах більше його видавало ся, а на другий день віддають.
Декуди на весїля несуть хлїб, наленку, муку, курку і ин.
У Марамороши коли молода хоче ступати через поріг молодого, дружба (давно шаблею) сокирою чишнь хрест на одвірках. Коли у хижі молодого бувала переже часто смерть, молода іде до хижі не через двері, але через возір (вікно). Коли молода боїть ся, що для неї буде зла свекра, кладе у пазуху яйце і як переступає через поріг, змагаєсь, щоби яйце опустити. Коли яйце впаде і ізказить ся (стовчесь), свекра у малий час умре.
Коли молода роздає дари, староста - приказує дари -. Коли молодиця дає свекрови сорочку, староста так говорить: Солодкий мій няньку!
Прийшла я сюда із моїм товаришом - як його вінчана жона - і многом розгадовала, ож што би вам даровати: купила би билам вам красні конї і кочію, но конї би ся сполошили і ви могли би ізломити руку або ногу. Привела бим била вам красні воли або корови, но оті із рогами могли би били вам очи укопати; за ото погадалам, собі, ож май лїпше буде платя, бо без платя не мож ходити. Возьміть же осю сорочку і носїть ї здорові на многі роки.
Коли молода роздає колачі дїтям, староста сяк приказує: Принесла би билам ти красні воли, но знау, ож ти боїли ся іти у хащу на дріва, бо дріво могло би тя убити. Принесла би билам ти красні чоботи, но знау, ож ти не знаєш у чоботях ходити і міг бись легко увихнути ногу. Принесла би билам ти 20 коблів пшеницї, но із пшеницьов іще би у млин іти - та за ото принеслам ти єден печений колач, із котрим нич не треба робити, но і перед дївков лежачи, мож го поїсти; та бери колач і будь здоров.
Коло Товтів весїлє починаєсь у суботу і тріває до середи; в чистих руских околицях починає ся весїля в понедїлок або в середу вечером, щоб вінчанки відбулн ся в вівторок або в четвер. Вдївцї хоть котрого дня вінчають ся. Вінчати ся звикли перед полуднем, щоби молодятам так ішло дїло у гору, як сонце іде у гору до полудня.
Коло Товтів мусить молода бути на весїлю в кожусї, як у Марамороши в гунї. А що гуню кожда дївка має, кожух же лиш жони носять, то часто бувае, що худобні дївки узиченім кожусї свадьбують.
В чистих руских околицях молодий не купує молодій нїчого; коло Товтів мусить купувати чепець.

  

  
СТАТИСТИКА
  

  Веб-дизайн © Kirsoft KSNews™, 2001